Інтерв'ю

Отець Йосиф Кухарчик OCD: «Хочу поставити високу планку молитви для молоді»

thdtjhdНовий провінціальний Делегат кармелітів босих в Україні отець Йосиф розповів КМЦ про звичайний день кармеліта, плоди праці Ордену на наших теренах, плани на майбутнє, а також про пропозицію для молодої Церкви в Україні.

– Отче, на початку травня Вас на наступні три роки обрали провінціальним Делегатом в Україні. Та Ви вже і якийсь час до виборів виконували це служіння. Як Вам «у шкурі» Делегата?

Це складне запитання. З одного боку, почуваюся малим і слабким, щоб нести відповідальність за розвиток Ордену Босих Кармелітів в Україні, щоби переказувати нашу духовність місцевій Церкві. Почуваюся трохи не на своєму місці, як свого часу Давид, коли Самуїл його помазав на царя. З іншого боку, я молився, і вірю, що це Божа воля. Господь обирає слабких і чинить через них великі діла. Маю надію, що через мене протягом цих трьох років Бог зробить багато добра.

– Як виглядає Ваш звичайний день?

Мій день складається з трьох частин: молитва, праця і відпочинок. О 7:00 зустрічаємось у каплиці, де маємо спільні молитви (це й Літургія годин, і молитва в тиші), потім Свята Меса, сніданок. Після сніданку кожен виконує свої обов’язки. Хтось із братів готує проповідь, інший – займається справами, пов’язаними з будівництвом. Опівдні зустрічаємося на молитві, після цього обідаємо. Далі – пора рекреації (від лат. recreo – відновлення; у чернечих згромадженнях це час для відпочинку – прим. ред.). Для нас, кармелітів, щоденна рекреація – важливий момент, коли можемо зустрітися, поспілкуватися, посміятися. Потім іще кілька годин праці. О 19:00 зустрічаємось у каплиці для молитви в тиші, яка триває годину. Це характерна риса кожної спільноти кармелітів. Особисту молитву продовжує Літургія годин. Пізніше, як і в кожній сім’ї, маємо вечерю та трохи часу, щоб поспілкуватися, поділитися враженнями за день.

1– Як кармеліти відпочивають?

Наші святі Тереза від Ісуса та Йоан від Хреста приділяли відпочинкові, рекреації велику увагу. Про це говорить і наш Устав. З одного боку, Кармель дає можливість глибокої молитви, молитви в тиші; є час, аби бути на самоті у своїй келії. Багато часу й зусиль ми приділяємо душпастирській діяльності. І тому для нас важливий досвід щоденної рекреації, про яку я вже казав. Крім того, раз на місяць намагаємося з братами організувати якийсь виїзд, аби побачити щось, відвідати якесь місце (наприклад, поїздка в Житомир, сплав на байдарках, відвідини якогось монастиря).

– А як щодо хобі?

Кожен із нас має якусь улюблену справу. Один грає на гітарі, другого цікавить радіо, а ще інший займається спортом. У нашій спільноті багато радості приносить усім хобі отця Павла: він збирає картки та листівки, пов’язані з санктуарієм Матері Божої. Завжди, коли знайде щось нове, ділиться з нами.

– Нещодавно кармеліти святкували 25 років від повернення в Україну.

Так, 2016 року ми відзначали ювілей: 25 років від повернення босих кармелітів на українську землю (вперше босі кармеліти прибули сюди в XVII столітті, після радянських часів – повернулися – прим. ред.). Великих яскравих святкувань назовні ми не мали. У Бердичеві відбулась урочиста Свята Меса, яку очолив Апостольський Нунцій архієпископ Клаудіо Ґуджеротті. Був також один день, коли ми згадували людей, які 25 років тому були тут і власноруч відновлювали цю святиню, очищували нижній храм. Вони чимало розповідали про тогочасну нелегку боротьбу. Мені, священикові, який перебуває тут лише три роки, було дуже цікаво почути ці свідчення.

2– А якщо говорити про здобутки за цей час?

Насамперед це те, що ми, кармеліти, допомогли людям відродити віру в серцях. Протягом усього часу  що я тут, зустрічаю осіб (чи тут, чи в Києві, чи в Харкові), які з вдячністю говорять про кармелітів, священиків, які готували їх до таїнств, говорили проповіді. Постійно чую про цю вдячність. І це для мене радість. Сьогодні радію, коли приходжу на Месу й бачу, що храм повен людей різних поколінь. І це також показує, як кармеліти та інші священики працювали тут протягом 25 років.

Інший здобуток – санктуарій, який був знищений комунізмом. Тут був музей атеїзму, кінотеатр – як і в інших храмах. Кармеліти величезними зусиллями відновили санктуарій. І сьогодні можемо радіти, що це місце, вибране Богом і Дівою Марією, знову стало святинею, яку весь час відвідують паломники.  

– Чи було у Вашому житті чудо, пов’язане з Бердичівською Богородицею?

Важко сказати про якесь чудо. Я відчуваю, що Матір Божа тут, у Бердичеві, запрошує нас – і конкретно мене – до глибшої молитви. Бачу це, і часто бачу людей, які приходять і занурюються у глибоку молитву. Це мене переконує. Після такої молитви вони повертаються у буденність і мають сили, аби далі нести свій хрест – хрест хвороби чи проблем у родині. Бог через Діву Марію дає сили йти далі. Це свідчення, яке часто чую у сповідальниці.

3– Отче, Україна змінюється, та й Церква намагається йти в ногу з часом. Які головні напрямки діяльності кармелітів на сьогодні? Чи приніс якісь зміни цьогорічний Капітул?

Капітул Кармелітів Босих Краківської провінції, до якої належить наша Делегатура, закінчився тиждень тому. Такий Капітул збирається раз на три роки, це час підбиття підсумків, аналізу, визначення напрямку на наступні три роки. Однак я свідомий того, що такий старий Орден, як наш, – це як великий корабель, який потребує багато часу, аби змінити курс. Це не крихітний човен. Тому я більше наголосив би на ролі настоятеля кожної спільноти, котрий, як капітан маленького корабля, має більшу можливість маневру.

4– А для Вас як для Делегата?

Для мене важливі три речі.

По-перше, санктуарій у Бердичеві. Хочемо, аби в ньому далі розвивалося життя. Щоб він став місцем живої віри, зустрічі з Богом і Богородицею, а також і з Церквою. Хочемо, аби паломники прибували сюди не лише в липні, а й протягом цілого року. Щоб це було місце молитви, відновлення. Плануємо також облаштувати  поряд із храмом місце для паломників. За рік-два-три намагатимемося зробити кав’ярню, малий сад, де можна сісти, відпочити.

По-друге, санктуарій «на колесах». Для багатьох людей в Україні наш санктуарій далекий. Бракує сил, грошей, часу. Я хотів би, щоб ми, кармеліти, більше з’являлися в інших парафіях та дієцезіях України, привозячи цей дух через Слово Боже, проповідування, літературу, пов’язану з Матір’ю Божою.

По-третє, реколекційний дім у Гвоздаві. Гвоздава – це невеличке село під Бердичевом на Житомирському напрямку, де хочемо невдовзі заснувати третю спільноту босих кармелітів. І це буде реколекційний дім. Прагнемо запропонувати Церкві в Україні різні реколекції, пов’язані передусім із Божим словом, молитвою, святими Кармелю. На мою думку, це буде те місце, де кармеліти зможуть дати щось нове українським християнам.

Ще один важливий напрямок – справа покликань. Сподіваємося, що Господь покличе до нашого Ордену в Україні молодих хлопців, які захочуть одягти кармелітську рясу, тут працювати й ділитись духовністю Кармелю на цій землі.

– Чи українські хлопці вже виявили бажання жити духом Кармелю?

В Україні служать 10 отців, один із них – українець. На формації маємо двох братів з України, які готуються до священства. Навчання в Польщі триватиме ще три-чотири роки. Уже після цього вони зможуть повернутися в Україну. Тому молимося й чекаємо на відважних юнаків, які хочуть віддати своє життя Ісусові й Церкві в Україні.  5

– Другий рік поспіль Ви організовуєте Кармелітські дні молоді. Що цікавого можуть запропонувати кармеліти молодим людям?

Папа Лев ІІІ колись сказав нашому Генеральному настоятелеві, що завдання кармелітів – оживляти й підтримувати духа молитви в Церкві. Думаю, що це наше завдання – навчити молодь глибокої молитви.

На перший погляд, молитва – справа неважка. Однак коли людина починає молитися тиждень, місяць, рік, то помічає, що потребує мудрості, аби перейти різні кризи молитви, аби пов’язати молитву з професійним і сімейним життям. Треба бути у школі молитви. Учні просили Ісуса, аби навчив їх молитися. Наші святі: Тереза від Ісуса, Йоан від Хреста, Тереза від Дитяти Ісус, Єлизавета від Пресвятої Трійці, Едита Штайн, Рафал Каліновський – вчили людей молитви, усі по-своєму.

Три роки тому ми вирішили організовувати у Гвоздаві Кармелітські дні молоді. Цього року вони відбудуться 10–13 серпня. Щороку прагнемо розповісти про одного з наших святих. Цього разу це буде святий Йоан від Хреста. Я довго думав, яку тему пов’язати з ним, адже він – вимогливий святий, який жив в Іспанії у XVI столітті та мав глибокий досвід Бога. І врешті вирішив, що «Шлях до свободи» – це та тема, яка буде цікава молоді. У цьому контексті покажемо, як прямувати до глибини духовного життя, як бути вільним. Сучасна молодь прив’язана до телефонів, інтернету. Хто може сказати, що він вільний? Ми всі маємо різні залежності. Йоан від Хреста показує, як людина може звільнитися.

6– Одного разу мені пощастило побувати на КДМ. І можу сказати, що побачила там «родзинку» – це пустеля.

Молодь є молодь. Ми хочемо дати їй можливість радіти, спілкуватися, пізнавати одне одного. Знаю навіть про історії любові або закоханості. Однак хочемо, щоб це було також місце молитви (у Гвоздаві є спеціально облаштована «кімната» в землі для молитви на самоті – прим. ред.), аби ми робили те, за що відповідаємо в Церкві. Зараз в Україні є багато різних зустрічей для молоді, як на рівні дієцезій, так і серед різних орденів та згромаджень, і ми теж хочемо щось запропонувати. Знаємо, що це не буде для всіх. До нас приїде тільки дехто: хто нас знає або цікавиться глибшим духовним життям. Хочу поставити високу планку глибокої молитви для молоді, щоб це не була лише молитва усна, з молитовника, а молитва в тиші, коли заплющую очі, коли вже не промовляю багато слів, уже не прошу про хорошого чоловіка чи допомогу у справах на роботі – а слухаю, розмовляю, перебуваю в Його присутності. І «скуштувати» такої молитви в молодості – це великий скарб на ціле життя.

– Цьогорічні липневі святкування в Бердичеві мають особливий характер, адже ми переживаємо 100-річчя Фатімських об’явлень. Чого особливого варто чекати паломникам?

Насамперед – великої благодаті від Бога. Якщо святкуємо в Церкві ювілей, наприклад, фатімський, то не для того, аби романтично згадувати, як це було 100 років тому. Завжди віримо, що ювілей – це час Божої благодаті (про це каже вже Старий Завіт). З іншого боку, в нашому святі якісь фатімські акценти напевно будуть. Починаючи від декорацій та пісень – і закінчуючи проповідями шановних гостей із Ватикану. Крім того, я певен, що паломники дорогою до Бердичева почують не одну конференцію про послання Фатіми. Але перш за все центральні ювілейні святкування об’явлень Діви Марії, які будемо переживати 16 липня у Бердичеві, це шанс зустрітися з Воскреслим Ісусом і отримати благодать. Бо Він любить її давати через руки Своєї Матері.

– Щиро дякую, отче Йосифе, за розмову. Нехай Бердичівська Богородиця огортає своєю материнською опікою Ваше служіння та всіх босих кармелітів, що віддають свої сили для поширення Божого Царства в серцях людей на українській землі!

Отець Йосиф Кухарчик OCD (1978 р. н.) походить із Польщі. До Ордену Босих Кармелітів вступив 1997 року, перші обіти склав 1998 року, рукоположений у священики 2004 року. Навчався у семінарії в Кракові, пізніше здобув ліценціат із теології духовності в Любліні (KUL). Свої знання поглиблював в Університеті Містики (Авіла, Іспанія), який дає найкращу можливість пізнати життя та містичні твори святої Терези від Ісуса та святого Йоана від Хреста. За час перебування в Ордені служив у спільнотах Польщі, Іспанії й України. До українських кармелітів приєднався 2014 року. У травні 2017 року обраний провінціальним Делегатом Ордену Кармелітів Босих в Україні.

Розмовляла Аліна Петраускайте, спеціально для КМЦ

 

По темі:

Закінчилась Капітула Кармелітів

Отець Рафаїл Мишковський ОСD: «Поєднання слабкості та багатства спільноти – це і є, власне, євангельська досконалість»

25 років парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Бердичеві. Історія та фотографії

 


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку