Цікаво

Йоркське Євангеліє очима природничників

458c7f47fЙоркське Євангеліє було укладене понад тисячоліття тому. Оправлений у шкіру, ілюстрований і щедро оздоблений том містить чотири Євангелія, земельні реєстри та присяги духовних осіб, які упродовж століть читали, торкали й цілували його сторінки. На цій книзі досі приносять присягу архієпископи Йоркські. З іншого, технічного боку, Йоркське Євангеліє – це в буквальному сенсі пачка старих коров'ячих і овечих шкур. Шкури містять ДНК, а ДНК має власну цікаву історію, заглибитися в яку вченим допоміг новий метод дослідження манускриптів.
Колектив британських археологів і генетиків проаналізував багатющу скарбницю ДНК з Йоркського Євангелія. Учені знайшли ДНК людей, які присягали на цій книзі, бактерій, які, ймовірно, походили з рук і губ тих людей, а також овечок і корів, із чиїх шкур понад тисячу років тому було зроблено пергамент для Євангелія. За словами дослідників, їм вдалося виділити ДНК, зовсім не пошкодивши пергаменту: вистачило крихт, знятих із манускрипту гумкою у процесі чищення. Своїх знахідок учені ще не опублікували, але планують подати статтю в науковий часопис.
Виділити ДНК з пергаменту вдавалося й раніше, але техніка, яка не шкодить сторінкам, значно розширює потенційну базу матеріалів для дослідження. Працівники архівів не схильні дозволяти охочим відрізати шматки середньовічних рукописів, але крихти від чищення? Чом би й ні. Цей метод відкриває можливості для дослідження численних манускриптів.
Учені проаналізували крихти з восьми сторінок. Три зразки дали достатньо ДНК для порівняння з сучасними геномами домашньої худоби, а найповніший із них виявився близький до сучасної норвезької червоної й голштинської порід. Вдалося визначити стать шести тварин, зі шкур яких виготовлений пергамент: чотири з них були самицями. Це дуже цікава знахідка, адже самиці мають більшу цінність для господарства, то нащо робити пергамент саме з них? Є різні припущення. З одного боку, за кілька років до створення Йоркського Євангелія англійську худобу підкосила чума – можливо, пергамент був зроблений зі шкур її жертв. Інша гіпотеза полягає в тому, що цінних самиць використали для цієї важливої книжки навмисно.
Ця загадка ще раз показала, що тільки природничого підходу до роботи з ДНК, виділеною з середньовічних рукописів, не достатньо. Щоби правильно інтерпретувати знахідки, потрібно кооперуватися з істориками, культурологами та літературознавцями. Зі свого боку, гуманітарії теж можуть багато здобути з цієї співпраці: наприклад, дізнатися більше про те, як поступово змінювалося виготовлення книжок. Приміром, ранні манускрипти часто зроблені зі шкур споріднених тварин із того самого стада. Але зростання міст і виникнення гільдій призвело до того, що в одну книжку змогли потрапити пергаменти з різних територій.
Дослідники помилок у середньовічних рукописах уже давно використовують ті самі філогенетичні методи, до яких вдаються еволюційні біологи, щоб вивчати мутації ДНК. Тож аналіз ДНК – це, по суті, ще один спосіб читати повідомлення, приховані в пергаментах.
Джерело – «The Atlantic»
 
По темі:
 

 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку