Світ

«На тракторі не урочисто». Як фігуру Матері Божої Фатімської по селах на возі й авто возили

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BYПанові Жуковському, як тут до нього звертаються, 85 років. Пережив чимало, бачив ще більше – і все одно трохи хвилюється.

Особливий день. Його кінь, Хлопчик, неквапливо перебирає копитами. Сьогодні Костянтин Антонович везе в сусіднє село фігуру Матері Божої Фатімської – одну з найсвятіших католицьких реліквій. У жовтні два уповноважені священики доправили її з Португалії в Білорусь. Відтоді фігура подорожує країною. Суботній маршрут такий: Богданове – Заріччя – Дертники – Яхимовщина – Богданове. А чому хвилюється пан Жуковський? З погодою не пощастило – дощ і вітер.

– Цього року відзначаємо 100-річчя об'явлень Божої Матері в португальському місті Фатіма, – перед поїздкою розповідає про реліквію отець Ігор Лашук. – З 13 травня по 13 жовтня 1917 вона шість разів явилася трьом пастушкам із Фатіми та відкрила дітям «три таємниці». Передбачила Другу світову війну й падіння Російської імперії. Фігуру нам давали всього на кілька днів, але вдалося залишити її на півтора тижні. Бо як же? До нашого храму належать п'ять сіл, і в кожне її треба завезти, скрізь хочуть поклонитися.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Отець Ігор Лашук – настоятель парафії святого архангела Михаїла. Навчався в Римі, кілька разів зустрічався з папою Йоаном Павлом II і 15 років у прямому ефірі перекладав трансляції з Ватикану для білорусів. У храм святого архангела Михаїла його перевели з Мінська в 2011, тут він уже сьомий рік. Тут – це в селі Богданове Воложинського району. Зо п'ять хвилин тому з Богданового в Заріччя й виїхав Хлопчик. Дерев'яний віз устелений сіном, на сіні – фігура Богородиці. Костянтин Антонович притримує віжки, священик іде поруч. Іде мовчки, молиться. Чому саме на коні, пояснити нескладно. У селах залишилися здебільшого жінки, тож нести фігуру нікому. Сьогодні, звісно, можна було б і на машині. Але тиждень тому, коли їхали в Залісовщину, крім воза, ні на чому не дістались би – така погана дорога.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– Був іще варіант об'їхати, але це вдесятеро довше. Або на тракторі, що зовсім уже не урочисто, – то жартома, то серйозно пояснює отець Ігор. – Узагалі, кінь для наших країв – транспорт звичний. Нерідко й до храму на возі приїжджають, прив'язують до дерева й ідуть на службу. І коні, скажу вам чесно, на відміну від велосипеда, ніколи не зникали.

 

«Був у нас дід, який не вірив, та все одно за кілька днів до смерті попросив покликати священика»

До Заріччя десь із півкілометра. Дощ і вітер, іти тяжко. Перша на вулиці хата – сім'ї Давидовичів. Віра Вікентіївна та Петро Станіславович зустрічають Матір Божу Фатімську на колінах. Просять благословення – такий звичай.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Просимо сили і щоб усе було добре, – пізніше ділиться радістю господиня. – Раніше фігуру в наш храм привозили в 1997 році. Тоді вона була в нас кілька місяців і багатьох «обійшла». Удень усім селом несли її в будинок, молилися, і там вона ночувала. А назавтра люди знову збирались і переносили її вже в іншу хату. Чудес в окрузі тоді, – всміхається, – не було. Хоча те, що відбувалося в душах мешканців, – це диво.

 

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY– До Бога кожен приходить по-своєму, – пояснює вона. – Був у нас дід, який не вірив. До храму не ходив, але все одно за кілька днів до смерті попросив покликати священика, висповідатися. Значить, відчувала щось душа.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Вірні простують за отцем углиб села – до хреста, щоб потім разом помолитися. З кожною хатою процесія більшає.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– У нас тут троє православних, – розповідає Яніна Подрез. – Інші католики, от ми всі й вийшли. Зникає село, вважай, одні люди похилого віку залишилися. Але до храму ходимо, молимося. Скільки себе пам'ятаю, люди до Бога зверталися, навіть коли це забороняли. А як інакше? Син у мене повернувся з Афганістану в цинковій труні, чоловіка поховала. Віра – останнє, що залишилося.

А ось біля огорожі пан Жуковський. Виявляється, він теж живе в Заріччі. Негода все-таки внесла корективи, і коня довелося замінити на машину. Тож Костянтин Антонович із дружиною біля хвіртки сам чекає фігуру Божої Матері.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY– Ні, Хлопчик не засмутився, – відмахується чоловік. – Йому вже 21 рік, а тут весна, пора городів. Находиться ще. Ми ж раніше з бабусею гектар землі брали, зараз, звісно, вік уже не той. Залишилося тільки 20 соток картоплі, 10 – огірків, капусти, зелені, ну, й півгектара трави – коня ж теж треба годувати.

Процесія підходить до кінця села, до будинку пана Жуковського долітають священні слова. У чудеса вони з дружиною вже не вірять, хочуть пожити подовше. Про це в Бога і просять.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– Багато чого ще треба встигнути, і Хлопчик у мене молодець. Буває, сусідам допоможе і для господаря заробить, – усміхається чоловік, вслухаючись у молитву.

Дощ закінчується. Машина з фігурою Матері Божої Фатімської рухається в бік Дертників.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

 

«Кажуть, диявол не любить місця архангела Михаїла, тому п'ятий костел будуємо кам'яний»

Село Дертники – це вже Ошмянський район. Звідси до Богданового лише кілометр, тому місцеві віряни ходять на служби до отця Ігоря. Вони ж і попросили привезти фігуру.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– Коли 2011 року їхав у ці краї, думав, що затримаюся на рік, а ось уже скільки вийшло, – розповідає дорогою священик. – У селах тут 95 відсотків мешканців – католики, тому працювати нескладно. Бачили, яку реконструкцію храму ми розгорнули?

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Храм святого архангела Михайла – місце унікальне: менше ніж за 400 років його руйнували й відновлювали п'ять разів.

– У війну німці, відступаючи, повністю його спалили, зате селяни потім за два місяці нову дерев'яну будівлю поставили, – розповідає священик. – Простояла вона до кінця 1950-х, а потім стала заважати комуністам, і її розібрали. Кажуть, диявол не любить місця архангела Михаїла, тому п'ятий храм будуємо кам'яний.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

У Дертниках храму немає, тому на фігуру Матері Божої Фатімської вірні чекають біля хреста.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Зустрічають із квітами й пирогом. З молитвою та з піснею, яку самі написали, проводжають у сусідню Яхимовщину.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

 

«Навіщо? Уже й не дізнаємося, нема діда»

Гравійка в Яхимовщині розмита. Вірні чекають на священика в туфлях і гумових чоботях. Молитися йдуть у кінець села, до хрестів, яких тут два. Один давній, інший новий – кілька років тому його поставив господар на ім'я Віктор.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– Навіщо? Уже й не дізнаємося, нема діда, – розводить руками Франц Костянтинович. – Спочатку, щоправда, він хотів у себе на подвір'ї хреста поставити, але потім вони з отцем поговорили й сюди перенесли.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

– А бачиш, нагорі фігурка Ісуса? Їй уже років 200. Колись, коли ще мій дід на хуторі жив, вони з мужиками у себе такий самий хрест ставили, то її прикріпили. А коли там нікого не залишилося й хрест став розвалюватися, я її перевіз сюди.

Про що селяни прийшли сьогодні Бога попросити?

– Ми завжди сюди ходимо, це місце між хрестами в нас особливе. Щодня у травні й червні о шостій вечора збираємося тут, молимося. Про що? Про здоров'я та мир – вони адже основа всього. І сьогодні Матір Божу Фатімську про це просимо. Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

У суботу фігура Матері Божої Фатімської з Богданового вирушила в Молодечно.

Фото: Ольга Шукайло, TUT.BY

Автор: Катерина Пантєлєєва

Фото: Ольга Шукайло

Джерело - news.tut.by

 

По темі:

Довбиш відсвяткував 100 років об'явлення Діви Марії у Фатімі

Митрополит Мокшицький: «Мати Божа залишила глибокий слід у моїй формації і в моєму духовному житті»

Фатімська Божа Мати прибуде до Сирії

 

 

 


 
 
 

Авторизація

Підписатись на розсилку